Анна Кареніна - трагічна чи легковажна жінка?

Чи знаете ви, що таке magnum opus? Цей вислів використовують без перекладу на жодну з мов світу, а означає він  найголовніший твір в житті митця: книгу в письменника, роль в актора, картину в художника. Лев Миколайович Толстой належить до тих письменників, у яких ніколи не можна точно визначити їх  magnum opus, бо весь їх творчий доробок – це одна цілісна перлина в скарбниці світової літератури.



Зараз я хочу зосередити вашу увагу на романі «Анна Кареніна». Цей твір пережив багато редакцій, змін та викривлень, доки дійшов до нас. Найбільше еволюціонувала головна героїня – молода жінка на ім*я Анна.
Спочатку сестра Стіви Облонського була схожа на нього: розпутна панна, що впала з висоти аристократизму в самий бруд зневаги та презирства. Згодом автор усе більше й більше починав симпатизувати головній героїні й наділив її багатьма гарними рисами, додав трагізму в її долю. Отже якою тепер є Анна?
Особисто мені її шкода.  Вона нещасна, вона змучена, вона забита та забута суспільством. Ця жінка проміняла блиск балів на кохання офіцера. Але це ще не все. Головне, що вона проміняла свого сина на коханця. Я розумію, що зараз хтось назве її легковажною та нерозсудливою, проте ці люди неправі.
Уявімо собі молоду Анну Облонську, якій доводиться брати шлюб зі старим та немилим Олексієм Олександровичем Кареніним. Серце юної панночки не пізнало того кохання, яка, наприклад, палало в серці Кіті.  усю любов, на яку тільки було спроможне серце Анни, вона намагалася віддати синові. Проте любов матері та любов коханої є двома різними іпостасями богині Венери. І ось коли Кареніна зустрічає Олексія Вронського, який відає їй уі свої найвищі почуття, то вона просто не може не відповісти взаємністю. Як Таїс Афінська, як її тезка Анна Австрійська, наша Анна розуміє якусь помилку та неправильність такого кохання, проте хто в змозі відмовитися від довгоочікуваного щастя?
Це наче бісквітний торт для того, хто сидить на дієті: можна, але доведеться дорого заплатити. І Анна Аркадіївна платить сповна. Вона платить надто високу ціну! Невже знайдеться той, хто кине в неї камінь, назве легковажною? Її доля трагічна, сповнена сліз та нещасть. Були й хвилини прозріння, і миті каяття, але хіба важать вони хоч щось, доки є надія на заборонене, але таке жадане щастя?
Особисто мені просто шкода її. Анна Кареніна народилася не в той час, не в ту епоху. Якби це трапилося зараз, хіба хоч хтось зауважив такі події? Ні, бо це було б маленькою трагедією маленької (чи не зовсім маленької) людини.
Краще за все можна тільки висловитися  словами Василя Сосюри: «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання». Саме такою є характеристика всепоглинаючого та, я вважаю, справжнього кохання Анни та Олексія. Але будь-які красиві історії закінчуються трагічно: Марк Антоній і Клеопатра, Ромео та Джульетта, Єлена та Парис. Усі вони загинули. Отже, виходить, що в нашої героїні не було вибору, як тільки так трагічно покінчити з життям.
Особисто я захоплююсь такою сильною, але все-таки слабкою,  Анною Кареніною. Трагічна доля, важке життя-вигнання, тяжкий кінець… Про яку легковажність може йти мова? Тільки пошуки щастя та спокою, кохання та ідилії.