Етика спілкування та етикет

Мігель де Сервантес сказав свого часу: «Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого як ввічливість». Це й справді так    



Кожного дня нам доводиться стикатися із різними людьми, спілкуватися з ними. У більшості випадків, ми завжди хочемо підтримувати із ними гарні стосунки. Важливо знати, що не останню роль у цьому відіграє наша манера спілкуватися. На жаль, молодь зараз часто забуває про етику спілкування. Коли йдеш по вулиці, то часто чуєш лайку та образливі звертання, які вже давно перестали буде образливими. Суспільство забуває про правила поведінки та етику. Саме через це воно й деградує.
Із чого складається ця етика? По-перше, з поваги до співрозмовника. Не варто забувати про такі прості, але приємні слова, як «дякую», «прошу», «будь ласка» тощо. Для вас це лише зайві кілька секунд, а от людині буде дуже приємно почути, що ви її цінуєте, вдячні її або дійсно про щось шкодуєте.
По-друге, звертайте увагу на співрозмовника. Ніколи не треба говорити тільки про себе – люди подумають, що ви самозакоханий егоїст. Найперше спитайте як у знайомого справи, перш ніж розпочинати говорити про себе. Загальновідомий факт, що варто цікавитися думкою людини, із якої розмовляєте, бо інакше може здатися, що ви просто не помічаєте співрозмовника. Цей прийом найяскравіше за інших описав Дейл Карнегі. Людина вважає, якщо ви цікавитесь її думкою та цінуєте й поважаєте її. Отже, виконання другого пункту може забезпечити нас гарними друзями та повагою в колективі (класі, у гуртку та серед товаришів)
Це до болю прості правила, проте як рідко люди їх виконують. Саме через відсутність будь-яких норм поведінки виникають безглузді ситуації, які можуть закінчуватися сварками та серйозними проблемами.
Людині ніколи не треба забувати, що вона живе серед таких самих людей.  Щирість та ввічливість є ключем до найпотаємнішого серця. А от життя за принципом «я  перш за все» сприйметься нормально тільки в зграї диких звірів. У суспільстві треба залишатися Людиною саме з великої літери. Ліна Василівна Костенко написала в одному із своїх віршів:

В епоху спорту і синтетики 

Людей велика ряснота. 

Нехай тендітні пальці етики 

Торкнуть вам серце і вуста.

На мою думку, ці слова треба взяти як гасло, як вказівку до майбутніх дій. Починати  змінюватися ніколи не пізно, особливо коли ці зміни на краще.