26 грудня 2012 р.

Very-замінники (very substitute)


Щоб зробити свою мову (й пиьсмо) цікавішим, варто розширювати свій словниковий запас. Ми дуже часто використовуємл слово very. Аби уникнути його, пропоную набір слів, які показую крайню ступінь. Слів небагато, проте вони зроблять вашу мовлення більш різноманітним

ancient - very old
astounded - very surprised
boiling - very hot
exhausted - very tired
filthy - very dirty
freezing - very cold
furious - very  angry
gorgeous - very attractive
hideous - very ugly
hilarious - very funny
spotless - very clean
starving - very hungry

25 грудня 2012 р.

Етика спілкування та етикет



Мігель де Сервантес сказав свого часу: «Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого як ввічливість». Це й справді так    

Суть протистояння Фауста й Мефістофеля



У світовій літературі ми часто зустрічаємо твори, які письменники писали впродовж усього свого життя. Дуже часто саме ці твори є перлинами, справжніми витворами мистецтва. Перлиною-представником німецької літератури є «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете.  Ідею цього твору Гете проніс через усе життя. У різні періоди він дописував різні частини. «Фауст» був для нього універсальним твором: в образах Фауста та Мефістофеля можна було показати, висвітили чи засудити будь-що.

У чому полягає різниця між етикою спілкування та етикетом?




Через неосвіченість чи просте незнання ми часто плутаємо слова й під час розмови утворюється справжнісінький каламбур. Мені завжди здавалося, що етика та етикет  - одна й та сама річ. Виявляється, що ні. Етика буває різна. Тож зараз я хочу порівняти саме етику спілкування та етикет.

15 листопада 2012 р.

Про "Оборону Буші"



"Оборона Буші" (або "Облога Буші") - історико-романтична повість чи, іноді кажуть, історична драма, що вийшла з-під пера Михайла Старицького.
Як на мене, то вона мене нічим не зацікавила, бо читала я її в один день і вже поночі з екрану комп*ютера. Ну, зрозуміло, що в таких умовах розумієш зміст, а от ідею не дуже. Нижче подано всі 12-ть глав повісті. Від мене у цьому пості - пояснення деяких слів (полонизмів, слів з німецької чи просто слів, яких я не зрозуміла:


кобіта (польськ.) – жінка
пшепрашам (польськ.)– вибачаюсь
пєньондзи(польськ.) – гроші
бардзо  (шкода) (польськ.)- дуже (шкода)
борвій  – буревій
елоквенція - красномовність
Tausend Teufel (нім.) – тисяча чортів
Donnerwetter (нім.) – матері його ковінька
In hoc trinitario est veritas – у цій троїці правда (про Венеру, Меркурія та Бахуса)

"Оборона Буші", гл. 1


(Iсторична повiсть з часiв Хмельниччини)


 Ой напилися i сестри i браття кривавого пива край лугу,
 Та не дали нi себе, нi вiри святої ворогам на поругу!
 (Iз народної думи)


"Оборона Буші", гл. 2


Нiч. Тихо й похмуро в Орисинiй свiтлицi, що в закутнiй баштi. Висока цiвчата середина, обмежована товстелезними мурами, дiлиться стiнами нахрест; в одному з сегментiв умiстилась кiмната, чудної форми, з високою стелею, яка закiнчалась склепiнням.

"Оборона Буші", гл. 3


 Глупа нiч; проте у польськiм обозi край намету коронного гетьмана Степана Потоцького жвавий клопiт i рух. Слуги з походнями нишпорять, бiгають вiд мажi до мажi; випаковують i припаси, i начиння всяке - куфи, барилки, пляшки; в обгорiлiй хатинi приладнались кухарi з куховарством i край яскравого полум'я готують, печуть, на рожнi шкварять i лаються. Навкруги, пiд дрiбним холодним дощем, не горять, а куряться вогнища; коло них в туманистих загравах кривавими плямами вбачаються постави людськi, - iншi лежать скорчившись, iншi сидячи сплять, i тiльки де-не-де ходять мiж ними з рушницями пильнi вартовi.

"Оборона Буші", гл. 4


 Цiлу нiч у пригородi йшла тихо, але й безупинно робота:
 насипались землею лантухи, плелися тури з верболозу i набивалися глиною, уставлялися в двi айв три перiї дубовi мажi, окутi добре залiзом,- найкраща оборона рухома супроти нападу кiнницi,- пiдглибшались рови i окопи, перетаскувались майже на плечах бойовi всякi прилади - гармати, дiла i гакiвницi. Поважно, порядно, без зам'ятнi, з безперечним послушенством сотниковiй волi, з епiчним спокоєм i навiть веселим гумором чинилася справа.

"Оборона Буші", гл. 5


Потоцький любував з пригорку за ладним, огрядним рухом могутньої пiшаницi i з нетерплячкою чекав тої митi, коли вона, проминувши залому, стрiмголов кинеться на вали i розчавить жменю безглуздої рванi, що зважилась його незчисленнiй, необорнiй потузi опiр давати. А бути може, отi злиденнi тхори повтiкали i хоробра батава перейде без постраху Бушу i придбає Лянцкоронському довiчну неславу за його полохливi, пiдслiпi поради? Це зовсiм можливо: нi пострiлу, нi погуку, нi шелесту... А це враз несподiвано з далеких валiв вибухнуло i покотилося два поклуби бiлого диму, а за хвилину здвигнулася земля i розлiгся грiм у повiтрi аж до темного лiсу, розсипавшись по йому гуркотнею. Шелеснувся кiнь пiд Потоцьким убiк i захрiп, почувши, що наступає жах. Не встиг пан гетьман вiд подиву й стямитись, як гримнув знову гуркiт другий, а потiм i третiй...

"Оборона Буші", гл. 6


- А що, хлопцi, чи повкладали усiх ворiженькiв спати? - запитав сотник у козакiв, що по кладках iз рову вертались до маж.
 - Усiх, батьку, до єдиного,- вiдповiв сивоусий запорожець,- одному нiмотi не хотiлося страх як з оцим свiтом прощатись - усе махав шаблею, боронився, дак я таки його упрохав, садонувши пiд ребро списом поштиво... ну й послухався, язика показав...
 - Це вiн тобi в насмiшку, на глум,- засмiявся Шрам.

"Оборона Буші", гл. 7


Пiд кам'яним склепiнням на греблi, саме пiд яловим спуском, що мався на повiдь, була порожня мiсцина, яка льохом тяглась i пiд млин; з цих льохiв було вийстя одно пiд лотоками, i в них засiла Вернидубова ватага з десяти левенцiв, запеклих i завзятих у сiчi, i з тридцяти охочих, ще не скурених димом. Усi вони, зiгнувшись, навколiшках чи майже лежачи, тислись пiд темним склепiнням у печерi; тiльки через вийстя досягав туди неповним променем свiт, та й те на тепер було завалено каменем. Край самої продушини лежав Вернидуб i пильнував за ворожими рухами; на цьому просвiтку вирiзувалась показно широчезна спина i груба, жилава шия, на якiй придобно було б гнути обiддя.

"Оборона Буші", гл. 8


 Сивий, зовсiм лисий дiд стояв у бiйницi рогової башти i пильно стежив старечими очима за боротьбою; бiля його стояла блiда, зi зцiпленими зубами, з божевiльне уткнутим в пригород поглядом Катря; вона не почувала, де вона стоїть i ще робиться навколо. Душа її, покинувши тiло, здавалось, тiнню лiтала над пригородом, шукаючи межи уламками свого дорогого хорунжого.

"Оборона Буші", гл. 9


В пригородi за пiвнiч кипiла хаплива робота: пiдсипали вали, плели новi тури, лагодили вози, клали прямо долi безнадiйно пiдбитi гармати, а до других станки з-пiд возiв пiдставляли.

"Оборона Буші", гл. 10


Орися вийшла з церкви, прямуючи до околишньої вартової башти; там вона помiж лежавшим бойовим припасом знайшла цiлий жмуток гноту i поклала його у фартух; потiм з цiєю ношею вона зiйшла з муру до покою хорунжого. На порозi сидiла, наче статуя, Катря, склавши на пiдобгатих колiнах руки й схиливши безнадiйно голову, обважнiлу вiд надсильних страждань. Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навiть, так далеко була вона в той час вiд цього мiсця.

"Оборона Буші", гл. 11


 На радi перше слово, певна рiч, було дадено панотцевi.
 - Дiти мої! - почав вiн, розмiркувавши гаразд над змiстом листа Лянцкоронського.- Я вбачаю, що в цiй магнатськiй ласцi обiцяно вам тiльки життя, а про нашу святиню, за яку ви й проливаєте кров, не згадано анi жодного слова, - її призначено на руїну й блюзнiрство.
 - Не продамо нашої церкви i за наше життя! - вигукнув старий, сивий запорожець, що теж прийшов на раду.

"Оборона Буші", гл. 12


 Лянцкоронський, одержавши звiстку, що козаки зреклися його умов, поручив закiнчити облогу Чарнецькому. Вночi Чарнецький присунув до пригорода гармашню i поставив її на окопах. Уночi ж обережно, гаразд замерзшим ставом, рушили й татари, оточивши мiстечко.

7 листопада 2012 р.

Typical Ukrainian Family (informal letter)




Dear Jared,                                                              
It was really great to hear from you. I got your letter yesterday and decided to write back straightway. It was interesting to hear that a lot of our stereotypes about American people are groundless. I was asked about our life. As I understand you’re interested in a life of typical Ukrainian family, aren’t you? I’ll tell you everything what I can.

31 жовтня 2012 р.

Найважчий труд – це творення самого себе (самовдосконалення)



Французький письменник 19 ст. Еміль Золя свого часу сказав: «Єдине щастя в житті – це постійне прагнення вперед». Будь-хто, кому вдалося якось покращити себе, погодиться із цим висловлюванням, але додасть, що це кропіткий труд, тяжка праця.

"Енеїда" - енциклопедія українознавства



«Зрілість, духовне здоров*я і навіть могутність народу визначаються рівнем його культури. Не може бути слабким народ, який любить літературу, який створює невмирущі твори мистецтва», - саме так сказав колись Кобо Абе. З цих слів можна зробити висновок, що Україна є дійсно сильною, духовно багатою країною. Справжнім витвором мистецтва можна назвати «Енеїду» Івана Петровича Котляревського.

Хто є для мене взірцем (ІІ варіант)


Як співає один український гурт: «Так у світі повелося…». А повелося так, що ми завжди шукаємо для себе кумирів та ідеалів, приклади життя яких надихали б нас чи вказували шлях до самовдосконалення. У молодих людей найчастіше такими взірцями стають відомі співаки, актори, рідше – письменники, науковці. У більшості випадків ці люди просто досягли успіху, але не мають якихось показних рис характеру. 

9 жовтня 2012 р.

Еней був парубок моторний...



Як відомо, усе на світі має свій початок. Нова українська література почалася з творів відомого українського письменник Івана Петровича Котляревського. Він дав українській літературі позначені рисами народності, насичені народним гумором твори. У них зумів правдиво відобразити  важливі явища сучасного йому життя. Котляревський не є автором одного твору, як декілька всесвітньовідомих класиків, проте саме одну його поему згадують найчастіше. Вона має назву «Енеїда».

Загальнолюдські моральні цінності



У сьомому класу на уроках етики ми часто могли почути, про моральні цінності та їхню роль у сучасному житті. Та й зараз ми часто стикаємось із цією фразою не тільки в школі, а й під час сімейних розмов, у спілкування з однолітками. То що ж це таке – загальнолюдські моральні цінності?

28 вересня 2012 р.

Хто є для мене взірцем?



(картинка не по темі, але трохи є=)

Заповітна життєва мета кожної людини – ідеал, якому підпорядковується все життя. От і шукаємо ми в житті собі ідеалів, яких би змогли наслідувати. Звісно, я розумію, що й на Сонці є плями,  проте  справжні люди мають надто багато вад характеру. Загальновідомий факт, що у творах ми захоплюємось тими образами, яких в реальності немає або залишилося дуже мало. Тож для себе за взірець я обрала героя повість Івана Яковича Франка «Перехресні стежки» Євгенія Рафаловича.

Високий гуманізм письменника у зображенні трагічної долі «маленької людини» у повісті «Шинель»




Скільки різних тем зачепила світова література! Усіх їх неможливо згадати. Цікавою та оригінальною є тема «маленької людини» - когось непримітного, надто простого. Літературознавці кажуть, що в російській літературі першим цю тему зачепив новатор М. Ю. Лермонтов образом Максима Максимовича в романі «Герой нашого часу», який ми нещодавно закінчили читати.  Продовжувачем став Микола Гоголь.

25 вересня 2012 р.

Моральні уроки комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"



Література – дзеркало епохи. Вона відображає подій, настрої, характери та манери певного періоду та певного місця, країни. Отже нещодавно я мала можливість поглянути у дзеркало Франції 17 століття. Як же? За допомогою комедії «Міщанин-шляхтич», автором якої є Жан-Батист Поклен, більш відомий як Мольєр.


Українська гостинність у наш час. Яка вона?



Ще з давніх-давен українці славилися своєю гостинністю. У наших пращурів навіть був бог гостинності Радогощ. Рад-гощ, тобто радий гостям. Закони гостинності були  священними всюди, але саме в слов*ян вони стали божественним культом. Гостя напували, годували, намагалися створити чудові умови для життя. Я впевнена, що ви знаєте вислів «зустрічати хлібом-сіллю». Неважко здогадатися, що коріння цього фразеологізму треба шукати в минулому.


Сродна праця - це найсолодша в світі річ (Г.С. Сковорода)



Україна багата на талановитих людей. Одним з найвідоміших та найславетніших її синів є Григорій Савич Сковорода. Він вів просте життя, проте саме він вказав нам стежку до щастя, злагоди та спокою -  стежку сродної праці.

"Моя вулиця" (твір-опис місцевості за власними спостереженнями)



В Україні сотні місті: великих та маленьких, гамірних та менш галасливих, обласних центрів та забутих Богом окраїн. Рідним для мене є місто Львів, а особливо, моя рідна Друкарська вулиця.