На яку б картину ми не подивилися, то обов*язково побачимо не тільки головного героя композиції, а й маленькі невеличкі елементи, які створюють контраст, надають картині настрою. Так само з книжками. Головні герої, звісно, відіграють значну роль, є носіями головної ідеї, але не можна оминати поглядом тих, хто їм в цьому допомагає. Я маю на увазі другорядних героїв. Звісно, можуть зустрічатися театри одного актора, але навряд чи ви знайдете книгу одного героя.
У романі Л.М. Толстого є два головних герої, які аж ніяк не пов*язані між собою. Чому? Згадаймо, що зустріч Кареніної та Левіна відбувається вже під кінець роману. Проте є безліч другорядних героїв, які впливають на долю кожного з них. Я хочу розповісти про деяких із них.
Найпершим буде Олексій Вронський, статний офіцер. Саме його кохання до Анни розбиває рожеві мрії Кіті й надає Костянтину другу можливість освідчитися (хоча спочатку він тільки був перепоною для цього). Отже, можемо сказати, що він штовхає молоду Щербацьку до вівтарю з Левіним. Проте неможливо не додати, що саме він штовхає Анну під колеса потяга. Олексій є причиною гріхопадіння жінки. Дії цього чоловіка безпосередньо стосуються обох героїв, він впливає на їх долі.
Також у перших числах варто згадати Кіті. Як вона стосується Анни? Пригадаймо першу частину. Дівчина захоплювалася грацією Кареніної, її спокоєм та благородством. У невибагливому чорному платті жінка виглядала по-королівськи й затьмарювала собою всіх інших. Щербацькій хотілося бути, як її ідеал. А тут її ідеал викрадає серце коханого чоловіка. Яке горе й яке страждання! Але нічого, усе мало свої позитивні наслідки.
Ну, звісно, що Левіна ця панночка стосується напряму. Завдяки її відмові він занурився в роботу, завдяки її згоді Костянтин відчув справжнє щастя. Саме Кіті стала тою жінкою, яка створила омріяну Левіним родину. Мабуть, саме завдяки їй він залишився живим, а не закінчив своє життя, як Кареніна. Кохання – ось що подарувала Кіті Щербацька як Левіну, так і Анні.
Загалом, усе розпочалося через родину Облонських, отже вони теж відіграють велику роль у житті наших героїв. Якби Стіва не зраджував Долі, то, можливо, Анні не довелося б зустрітися в той фатальний день поглядом із Вронським. Вона не приїхала б і не знала б нікого й нічого, прожила б своє життя, як це робили багато її сучасників. Але ні! Тоді б не було роману, яскравих подій, неперевершених емоцій. До речі, саме Стіва є тією людиною, яка приносить Костянтину новини із галасливої столиці та наче непомітно підштовхує до другої спроби освідчитися Кіті. Тут вже ми не можемо засуджувати Степана Аркадійовича, а має тільки сказати спасибі.
Є герої, які впливають на долю тільки одного з головних персонажів. Велику роль у житті Левіна відіграють брати Микола та Сергій, селяни й мужики (ми не пам*ятаємо їх імен, але саме вони формували характер Костянтина).
Для Анни вирішальними є княгиня Мягкая (вона підмовляла Олексія Олександровича відмовляти Анні віддати сина), Долі, власні діти Сергійко та Ані. Ну, звісно ж, і її законний чоловік Олексій Олександрович Каренін. Також на Анну вплинув чоловік, що загинув під колесами потягу в день її прибуття. Вона наче відчула всіє душею свою майбутню долю.
А є й такі, що впливали на долю тих, хто потім змінював долю головних стовпів роману. Я маю на увазі мадемуазель Варєньку. Саме вона навчила Кіті тих терпимості та милосердя, які потім відкриє Левін у своїй дружині біля ліжка помираючого брата.
Розбирати цей роман – наче розглядати вишиту картину. Безліч ниток різних відтінків, але разом створюється неперевершена цілісна картинка із повільними переходами від одного кольору до іншого.
Немає коментарів:
Дописати коментар