Неоднозначність образу головного героя твору Б. Брехта «Життя Галілео Галілея»

З дитинства нас учать, що є добро та зло, чорне та біле. Цей світогляд так легко відбивається в казках, пригодницькій літературі тощо. Якщо ж казати про життя та «серйозну» класику, то біле та чорне замінює сірий колір.



    Типовим героєм сірого кольору є Галілео Галілей із п*єси відомого німецького драматурга Бертольта Брехта. Варто зауважити, що сам автор змінював своє ставлення до головного героя.
       Спочатку флорентійський учений в інтерпретації Брехта був «білим». На поверхні так і лежали такі риси характеру, як альтруїзм, чесність, непідкупність та вірність ідеї. Що з цього залишилося в того Галілео, якого ми знаємо? Можливо, альтруїзм. Адже по ночах він писав наново свою книги, жертвував власним зором, аби лише мати змогу передати знання тим, кому вони справді були потрібні. Отже, можна сказати, що це також і вірність ідеї.
     Дуже багато читачів засуджують головного героя, нібито він зрадив своїх учнів, усю науку. Проте Галілео найперше є людиною, а вже по-друге ученим. Згадаймо слова самого Галілея: «Я люблю поїсти, до того ж поїсти добре». Він би не витримав катувань, та й новоявлений Папа Римський заборонив знущання над усесвітньовідомим ученим.
     До того ж те покарання, яке отримав дослідник гірше за смерть. Від нього відреклися учні, його ненавиділа дочка,  він був наче похований заживо.

   Я вважаю, що Галілео Галілей не є неоднозначним героєм, бо він є героєм живим. Адже йому, як і будь-якій людині, властиві сумніви, страх за життя,  а також чесність, вірність ідеї та принципам. Драматургові не довелося нічого вигадувати або, ще гірше, домальовувати. Адже так часто ми бачимо літературних героїв, які просто не могли б жити по-справжньому. Аморальним Ругонам, безвідповідальному товаришу Доріана Грея лорду Генрі протистоять кристально чесний та хоробрий п*ятнадцятирічний Дік Сенд, цілеспрямована Джейн Ейр. Ми відразу можемо сказати, якого кольору ці герої.
     Виходить, якщо Галілео такий живий, то ми не маємо права його засуджувати. Лише по-справжньому божевільна людина віддасть своє життя за те, що може вмерти разом із нею. Звісно, я маю мало досвіду, проте мені здається, що так думав і герой п*єси Бертольта Брехта. Саме тому він публічно відмовився від власних суджень, аби мати змогу відвести підозру від своїх учнів та дати їм можливість продовжити наукові дослідження.
       Як підсумок, я хочу висловити свою думку, що в самому Галілео Галілеї більше  білого, ніж чорного. А вже ставлення інших героїв до нього, додають образу темних кольорів.