Життя змінюється. Воно постійно біжить уперед,
наче колесо, що його зіштовхнули з вершини пагорба, щохвилини набираючи
швидкість. Але, на відміну від колеса, ми самі можемо обирати власний
шлях.
Молодь часто зіштовхується з проблемою вибору. І,
яким би не був вибір, з часом завжди здається, що ти помилився. Проте це не
так. Варто пам*ятати, що рішення, зроблене в даний момент, - єдино правильне та
можливе. Саме його ти вважав вірним колись, у якийсь конкретний час. Впевненість
у власних позиція та рішучість є складовою частиною успішного вибору.
Я вважаю, що найперше серйозне випробування, яке
ми маємо пройти у своєму житті – це вибір майбутньої професії. Нерідко робота
визначає коло спілкування, соціальне становище, місце проживання та навіть
звички. Обираючи майбутню професію, ми купуємо квиток на потяг, маршрут якого
пролягає крізь усе життя. Той, хто хоч раз подорожував, чудово розуміє, як
важко потім пересісти, якщо помилився напрямком. Це все підкреслює важливість
даного питання.
Звіно, є люди, яким ти не байдужий. Вона завжди тобі
допомагають словом та ділом. Проте важливо знати, що перший крок у доросле життя ти робиш із
вибором професії; це обов*язково
повинно бути власне рішення. До батьків треба прислухатися, адже вони
рідні люди, які бажають найкращого, але головний вибір повинен стояти за тобою. Тільки ти сам можеш розуміти,
до чого лежить твоя, не чужа, душа.
Наприклад, герой циклу романів
«Ругон-Маккари» французького письменника Еміля Золя. Лікар Паскаль ріс звичайним
собі хлопцем. Він міг би бути юристом, священиком, але батьки зробили вибір за
нього. Паскаль вивчився й працював лікарем. Звісно, свою справу він робив
старанно, проте без задоволення. Під час повстань та перевороту йому доводилося завжди бути поміж людей,
лікувати, загоювати рани. Я вважаю, що юний Ругон намагався врятувати людям
життя для того, що вони щось змінили в собі, у своїй повсякденності, мали ще
одну змогу зробити власний правильний вибір. Він сам уже нічого не міг ні змінити,
ні вирішити – за хлопця все зробили батьки.
Прикладом із життя може слугувати безліч випадків,
коли діти мовчки підкорялися волі своїх батьків чи наставників, а потім усе
подальше життя проклинали порадників та звинувачували їх у своєму нещасті. Варто не забувати про власне «я», улюблені хобі
та уподобання при виборі власного майбутнього.
На мою думку, найперше треба слухати серце, далі –
власний розум, а вже потім думки та поради інших, хай і найближчих людей. Хочу
процитувати відому й успішну англійську
журналістку Кетрін Вайтхорн: «Знайди що-небудь, що тобі подобається робити, а
потім знайди кого-небудь, хто буде тобі за це платити». Із цього маємо висновок, що, окрім грошей, робота має
приносити естетичне та моральне задоволення. Без цього навіть найпрекрасніше з
погляду оточуючих життя перетвориться на марудність.
Народна мудрість каже, що чужа душа – темінь. Тільки
сама людина може розібратися в собі. Лиш нам самим вистачить хоробрості
зазирнути в найпотаємніші закутки власного єства, а якраз там може віднайтися
відповідь на безліч запитань.
Отже, у наш час перед молодими людьми
розкривається дорога в майбутнє. Під ногами тисячі шляхів й тільки ми повинні
обирати ту путь, якою будемо щасливо йти до самого кінця.
Немає коментарів:
Дописати коментар