Молодим жити, отже їм творити вибір (І варіант)

Життя змінюється. Воно постійно біжить уперед, наче колесо, що його зіштовхнули з вершини пагорба, щохвилини набираючи швидкість. Але, на відміну від колеса, ми самі можемо обирати власний шлях. 

Молодим жити, отже їм творити вибір (ІІ варіант)

Молодь  -  цвіт нації. Вона завжди мала сили та бажання докорінно змінити старий уклад, зробити життя кращим. Науково-технічні революції, перевороти 1848-1849 років у Європі відбулися саме завдяки юнакам та дівчатам. Саме тому перед нами, молодими людьми, з давніх-давен поставала проблема вибору.  

Живи, моя державо – Україно!

Історія колись скаже, 

хто ми були і де поділися

Василь Шкляр,  «Залишенець»

Крізь століття звучить голос Софіївських дзвонів, що гукає з глибини часів: «Україно!». Відтоді, як віщій Боян уперше використав його у своєму «Слові о полку Ігоревім», воно вигулькувало в політичних документах, воно забивалося загарбницькою владою сусідніх імперії, але все одно воскресало. Воно пульсувало в жилах Дмитра Вишневецького та Богдана Хмельницького, виливалося на папір із серця Тараса Шевченка та Івана Франка, звучало на вустах кожного, хто загинув у битві за Дніпро.

Та коли ж з*явилась наша країна? Я вважаю, що вона зародилася серед волелюбних скіфів на просторах диких степів. З дев*ятого століття Україна як держава існувала під назвою «Київська Русь». Київ був столицею тієї багатонаціональної імперії, як зараз він є столицею суверенної незалежної держави, що займає найбільшу територію в усій Європі. Найвищий розквіт припав на періоди правління Володимира Великого та «тестя Європи» Ярослава Мудрого. Мабуть, саме тому й досі стоїть Володимир на березі Дніпра й слідкує за країною, початок якій він заклав власними руками. Що ж до Ярослава Мудрого, то найбільше його творіння, Софійський собор, слугує символом духовної єдності народу (згадаймо роман П.А.Загребельного «Диво»).

Наголоси для запам*ятовування

Асиметрія, бородавка, ведмедиця, ведмедик, вимога, вимова, випадок, висіти, вітчим, граблі, грабовий, горошина, грошей, дітьми, довідник, дочка (але донька), заіржавіти, зубожіти (зубожілий, зубожіння), діалог, каталог, квартал, кропива, курятина, маркетинг, напоказ, ненавидіти (ненависть, ненависний), обруч, одноразовий, ознака, олень, оптовий, осока, отаман, перепис, посуха, псевдонім, разом, русло, середина, симетрія, спина, фартух, феномен, фольга, цемент, центнер, чорнослив

Основа взята з сайту http://200baliv.org.ua/, доповнено власними нотатками

Природа – це казка, яку треба читати

Ми надто багато говоримо про природу. З теленовин, зі шпальт газет, із яскравих біґбордів нам кричать незнайомі красиві обличчя про її охорону. Природу, нашу Матір, треба оберігати від нас самих. Люди просто забули, як це чудово: насолоджуватися мальовничими краєвидами, дихати чистим повітрям, пити холодну джерельну воду.

Етика спілкування та етикет

Мігель де Сервантес сказав свого часу: «Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого як ввічливість». Це й справді так    

У чому полягає різниця між етикою спілкування та етикетом?

Через неосвіченість чи просте незнання ми часто плутаємо слова й під час розмови утворюється справжнісінький каламбур. Мені завжди здавалося, що етика та етикет  - одна й та сама річ. Виявляється, що ні. Етика буває різна. Тож зараз я хочу порівняти саме етику спілкування та етикет.

Найважчий труд – це творення самого себе (самовдосконалення)

Французький письменник 19 ст. Еміль Золя свого часу сказав: «Єдине щастя в житті – це постійне прагнення вперед». Будь-хто, кому вдалося якось покращити себе, погодиться із цим висловлюванням, але додасть, що це кропіткий труд, тяжка праця.

Хто є для мене взірцем (ІІ варіант)

Як співає один український гурт: «Так у світі повелося…». А повелося так, що ми завжди шукаємо для себе кумирів та ідеалів, приклади життя яких надихали б нас чи вказували шлях до самовдосконалення. У молодих людей найчастіше такими взірцями стають відомі співаки, актори, рідше – письменники, науковці. У більшості випадків ці люди просто досягли успіху, але не мають якихось показних рис характеру. 

Загальнолюдські моральні цінності

У сьомому класу на уроках етики ми часто могли почути, про моральні цінності та їхню роль у сучасному житті. Та й зараз ми часто стикаємось із цією фразою не тільки в школі, а й під час сімейних розмов, у спілкування з однолітками. То що ж це таке – загальнолюдські моральні цінності?

Хто є для мене взірцем?

(картинка не по темі, але трохи є=)

Заповітна життєва мета кожної людини – ідеал, якому підпорядковується все життя. От і шукаємо ми в житті собі ідеалів, яких би змогли наслідувати. Звісно, я розумію, що й на Сонці є плями,  проте  справжні люди мають надто багато вад характеру. Загальновідомий факт, що у творах ми захоплюємось тими образами, яких в реальності немає або залишилося дуже мало. Тож для себе за взірець я обрала героя повість Івана Яковича Франка «Перехресні стежки» Євгенія Рафаловича.

Українська гостинність у наш час. Яка вона?

Ще з давніх-давен українці славилися своєю гостинністю. У наших пращурів навіть був бог гостинності Радогощ. Рад-гощ, тобто радий гостям. Закони гостинності були  священними всюди, але саме в слов*ян вони стали божественним культом. Гостя напували, годували, намагалися створити чудові умови для життя. Я впевнена, що ви знаєте вислів «зустрічати хлібом-сіллю». Неважко здогадатися, що коріння цього фразеологізму треба шукати в минулому.

Сродна праця - це найсолодша в світі річ (Г.С. Сковорода)

Україна багата на талановитих людей. Одним з найвідоміших та найславетніших її синів є Григорій Савич Сковорода. Він вів просте життя, проте саме він вказав нам стежку до щастя, злагоди та спокою -  стежку сродної праці.

"Моя вулиця" (твір-опис місцевості за власними спостереженнями)

В Україні сотні місті: великих та маленьких, гамірних та менш галасливих, обласних центрів та забутих Богом окраїн. Рідним для мене є місто Львів, а особливо, моя рідна Друкарська вулиця.