Чи може один твір розповідати про безліч моментів, речей, епізодів? Звісно, бо що таке роман – це складний за будовою епічний твір, у якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин. Пану Булгакову вдалося поєднати у своєму вторі близько десяти проблем. Усі вони були й залишаються актуальними.
Першою проблемою є кохання. Кохання вистраждане, але чисте та вічне. Але маються на увазі не тільки стосунки чоловіка та жінки. Не варто забувати й про всепрощаючу любов Ієшуа, і болісну, у прямому значенні цього слова, любов Понтія Пілата.
Другою, не менш помітною темо є протистояння добра і зла. Спочатку може здатися, щов цьому творі взагалі немає світлої сторони: диявол, його почет, агресивна відьма, божевільний письменник. Але, у порівнянні з іншими героями, Воланд з демонами-бешкетниками не злий, а добрий. Навіть справедливий. Маргарита не зла, а безтямно закохана. Адже «боягузтво – найстрашніша вада», а цієї вади не було в жодного із вищезгаданих героїв. У образі кожного свого героя Булгаков уособлював вади тогочасного суспільства. У кожну репліку він вкладав власне ставлення чи то до літераторів, чи то до іноземців.
А як щодо честі та справедливості? Варто лиш згадати, як змінилися другорядні герої після того, як зустрілися із почтом Воланда. Навіть невеликі вади, як, наприклад, брехня по телефону, було викоренено. Проте було насаджено, хай навіть й трошки насильницько, почуття справедливості та честі.
Воланд перед нами постає як уособлення чогось містичного, сильного, владного. При зіткненні із такою особистістю, варто докласти багато зусиль, аби залишитися собою та не розбитися на тисячу уламків. Саме оце зіткнення влади та людини хотів показати М.А.Булгаков.
Варто зазначити, що роман писався в СРСР, де існування Бога відкидалося й висміювалося. Проблема безвір*я та віри в надприродне змальована автором чи не найкраще. Містик за своєю природою, Михайло Афанасійович зміг побувати на грані реального та химерного, але все-таки повернувся. Саме завдяки власному досвіду, а життя Булгакова було нелегким, ця тема хоч і не висвітлена на першому плані, проте їй приділено достатньо уваги, щоб розумний читач зміг її побачити.
Хочу додати, що кожен герой мав право вибору: чи зробити так, а чи інакше. Оця проблема вибору, його важкість та правильність присутня в нашому житті ледь чи не щохвилини, тому, мабуть, нам важко помітити її у творі. Для нас вибір став буденністю. Проте жоден з нас не опинявся у ситуації, коли від вибору залежало життя: своє чи чуже. Важкість цього морального вчинку, неправильність дії та її жахливі наслідки яскраво зображені на прикладі Понтія Пілата. Адже, чисто теоретично, він міг би врятувати Ієшуа, визнавши його несповна розуму. Але ні…
Як і будь-який твір, що пишеться протягом усього життя, «Майстер і Маргарита» просочені думками автора, його переживаннями, вони відображають життя та внутрішній світ, страждання та радощі М.А.Булгакова. Усе, що хотілось сказати письменнику, сказано. За кожним словом – біль та туга, переживання, ламка після морфію, злість на сусідів. Він навіть описав свою власну Маргариту, адже Михайлові пощастило й під кінець життя він зустрів ту, яка зберегла пам*ять про нього, яка дала друковане життя рукопису.
Навіть роль митця в суспільстві – і та з життя. Відоме на весь світ висловлювання, що «рукописи не горять» прийшло до Булгакова з часом. Воно відображає неможливість життя письменника в затиснутому приміщенні, у жорстких рамках режиму.
Можна ще довго перераховувати все те, що намагався вкласти у свій роман Михайло Афанасійович. Мабуть, не вистачить слів та часу, аби описати кожну думку та ідею, що її висвітлює ледь чи не кожний рядок по-справжньому легендарного роману «Майстер та Маргарита»
Немає коментарів:
Дописати коментар