Жінку оспівали поети всіх часів. Як про її красу, душевну рівновагу, щирість та доброту, так і про її легковажність, закоханість, примхливість списано незлічену кількість стосів паперу! Геній російської літератури Олександр Пушкін теж не оминув цієї теми.
На мою думку, одним із найяскравіших жіночих образів є Тетяна Ларіна. Кожен учень, у який би час він не вчився, знає про її лист Онєгіну. Мабуть, саме в ньому найбільше розкривається характер цієї жінки. Проте автор не обмежився простим листом та описом героїні. Найяскравіше образ Тетяни розкриває її сестра Ольга.
Вони – дві протилежності. Ольга – безтурботна, життєрадісна дівчина, яка не відрізняється особливою вірністю та Тетяна – меланхолійна, замкнута та вірна своїм почуттям до кінця. Адже Ольга, яку можна звинуватити в смерті Ленського, навіть не тужила за ним і швиденько вийшла заміж за нового коханого улана. Тетяна все своє життя зберігала вірність у коханні до Євгенія. То чому ж вона відмовила йому, коли вони зустрілися вдруге, коли Онєгін зрозумів, що втратив? Бо ця Ларіна була також вірна моральним правилам і не могла порушити клятви, яку дала чоловікові при вінчанні. Вона зізналася героєві, що «я вас люблю (пощо таїти?)», але попросила «без пихи» її лишити. Вона не виправдовувалася й не брехала жодного з цих двох разів, просто сказала:
Та з ким я стала до вінця –
Зостанусь вірна до кінця.
Я вважаю, що Тетяна подобалася Олександру Сергійовичу більше за інших героїнь. Здається, наче її прототипом є дружина поета Наталя Миколаївна Гончарова-Пушкіна-Ланская. Мабуть, цим образом він співав оду своїй коханій жінці, руки якої так добивався. Відомо, що для одруження на Гончаровій було залучено навіть Миколу І.
Н.М.Пушкіна виросла далеко від Петербурга й матір довго не випускала її та сестер «у світ». Наталя було дуже скромна, тиха. При всіх цих якостях, вона мала чарівну вроду й біля неї вилося багато прихильників, як згадує Надія Єропкіна. Назавжди вона залишалася вірною Пушкіну. До кінця свого життя по п*ятницям (день, коли помер Олександр Сергійович) жінка нікуди не виїжджала, нічого не робила й наче впадала в меланхолію. За життя поета Наталя допомагала чоловікові вести кореспонденцію, займалася «Современником», коли Пушкні був у від*їзді. Їй приписують роман із Жоржем Шарлем Дантесом. Пушкіністи неточно, але відтворили події того періоду й довели, що роману не було. Це була провокація зі сторони ворогів «першого російського поета», яких було немало. Сам О.С. Пушкін вірив у незрадливість дружини навіть на смертному одрі, адже помирав він за її честь. Загальновідомий факт, що Дантес образив Наталю Миколаївну, саме тому поет спровокував його викликати на дуель. Сам геній російської літератури не міг нікого визвати на дуель, бо дав обіцянку Миколі І. Але ж він не обіцяв відмовлятися від дуелей, на яких викликали його!
Я вважаю, що саме через те, що образ Тетяни Ларіної було списано з Наталі Гончарової, Олександр Сергійович так любив цю героїню. Він не тільки «звів пам*ятник собі нерукотворний», а й увіковічив у рядках роману у віршах «Євгеній Онєгін» свою любу дружину, яка завжди була поруч із ним.
Немає коментарів:
Дописати коментар